###Перша ліга. Волинь - Закарпаття 3:2. Завалили і ведмедя ###

"Волинь" - "Закарпаття" 3:2

Голи: Піщур 7, 15 (п.), 69 - Платонов 66 (п.), Прокопченко 90+2

«Волинь»: Неділько, Ковалюк, Циркуненко (Полянський, 81), Карковський, Лопес, Кінаш (Подригуля, 90+1), Лісовий (Марковець, 88), Дручик, Пищур, Павлов (Жук, 46), Карасюк (Ковальчук, 78)

«Закарпаття»: Бабенко, Чижевський, Калініченко, Деркач (Бурий, 75), Жерш (Ярош, 46), Микуляк, Платонов, Браїла (Шендрик, 54), Ільчишин (Прокопченко, 59), Давидов, Андрухов (Степанков, 52)

Попередження: Павлов (21), Циркуненко (24), Ковальчук (90+1) - Давидов (49), Ярош (55)

Хто б міг подумати, що матч з одним з лідерів першості складеться для волинян так просто. Після побаченого упевнюєшся у відсутності перспектив «Закарпаття» в прем’єр-лізі з таким складом. Відверто кажучи, гостям настільки пощастило пропустити всього три голи, а не шість або сім, що словами це не передати. Якщо за кількістю пострілів по воротам суперники й мають паритет, то за якістю гострих моментів «Волинь» свого опонента переважила на усі триста відсотків. Нелогічним є й той факт, що забивали гості не з тих моментів, які були створені їхніми стараннями в атаці, а завдяки розхлябаності оборонців лучан. І якщо у атакуючих діях закарпатці дійсно показали себе більш-менш кваліфікованою командою, то гра оборонців лідера просто вражала – ужгородці елементарно не відпрацьовували до кінця і досить часто втрачали м’яч у ситуаціях, коли волиняни, пресингуючи, просто відбирали м’яч у захисників один на один… А перший натяк на перемогу «Волині» зробили її уболівальники, продемонструвавши комічний банер з натяком на смерть «вєдмєда», натякаючи на те, що на гербі гостей зображений ведмідь і продовжуючи відому тему комп’ютерного коміксу.

Почалася ж гра з досить активних дій у виконанні обох суперників, проте навіси та простріли хоча й створювали гостроту біля володінь кіперів, однак до реальних загроз не привели. А на сьомій хвилині господарі досить просто відкрили рахунок. Кінаш подав кутовий з правого краю, воротар до м’яча не дотягнувся і Пищур коронним ударом головою відправив шкіряного у лівий від себе кут – гол! Після цього команди понеслися в атаку і за мить обмінялися «люб’язностями» у вигляді потужних пострілів Давидова та Лісового над поперечинами. А на п’ятнадцятій хвилині «Волинь» свою перевагу збільшила і знову у досить простій ситуації. Лопес з центра поля зі штрафного закидав м’яч на Павлова, проте той у стрибку до шкіряного не дотягнувся, а оборонець гостей, котрий стояв позаду Євгена, з якогось дива прийняв м’яч на руку. Стовідсотковий пенальті чітко реалізував той же Пищур, пробивши у лівий нижній від Бабенка кут, під руку останньому – 2:0.

Гості знову спробували швидко реабілітуватися і відзначилися чудовим ударом Микуляка із штрафного – м’яч в обвід стінки полетів було у ліву «дев’ятку», але не менш чудовий та ефектний «сейв» Неділька ситуацію врятував. Після цього на тривалий час ініціатива остаточно перейшла до волинян. Атакуючі потуги гостей безпроблемно ліквідувалися захисниками «Волині», у чому особливо відзначався досвідчений Ковалюк, який своїми упевненими діями просто ставив у безвихідь форвардів гостей. Проте й облога володінь Бабенка також до особливої гостроти не призводила, незважаючи на численні огріхи в обороні «Закарпаття». Співвідношення сил на полі було настільки непропорційним на користь волинян, що лідерський статус ужгородці набував якогось комічного характеру. У цей час повеселила ситуація у ВІП-ложі, коли один з уболівальників перепитав у двох представників адміністративного штабу гостей, які досить емоційно коментували перебіг подій у грі, чи дійсно «Закарпаття» йде на першому місці й отримав чітку й горду відповідь, що так – на першому. Коли ж у закарпатців поцікавилися чого ж вони тоді так погано грають, то це викликало справжній регіт у присутніх і заціпеніння у «лідерів».

А в останню п’ятнадцятихвилинку першого тайму волиняни додали швидкостей і ледь не дотисли гостей до ще одного голу. Спочатку двічі спрацювала зв’язка Лопес – Лісовий, коли перший відправляв Максима на ударну позицію, проте у першому випадку півзахисник господарів з гострого кута пробив у воротаря, а у другому у ціль не влучив. Ще один удар у виконанні Лісового на 38-й хвилині був потенційно гольовим, адже бив Максим по центру без спротиву з боку захисників, але постріл вийшов надто слабким, що дало змогу кіперу перевести м’яч на кутовий. А після подачі стандарту Бабенко, вийшовши з воріт, вибив кулаками м’яч прямо на Карковського. Богдан підступно закинув шкіряного за комір захисникам і кіперу, але м’яч влучив у поперечину.

Після відпочинку активніше знову діяли лучани. Вже на 49-й хвилині Кінаш накрутив двох оборонців і вивів тет-а-тет з воротарем Дручика. Яким чином Юрію вдалося з забійної дистанції вгатити вище воріт – питання риторичне, але шанс був змарнований. Затим гра вирівнялася і ближче до середини тайму більш активно почали діяти гості. Проте з їхніми атаками захист лучан справлявся, але, як з’ясувалося з власними помилками справитися не зміг. Відверто безперспективна атака ужгородців правим флангом на 65-й хвилині з якогось дива була зупинена фолом у карному майданчику. Пенальті чітко реалізував Платонов. Гості відразу ж спробували врятувати гру, але відповідь волинян була адекватною. Кінаш в центрі зліва біля лицьової відібрав м’яч у опонента, обігрався у стіночку з Жуком й вийшов на побачення з воротарем. А вже у карному майданчику Ярослав відпасував направо Пищуру, котрий і відправив м’яч у пусті ворота – 3:1 і хет-трик, до речі, другий у сезоні для Олександра.

Наступні десять хвилин пройшли в атаках гостей, але удари форвардів «Закарпаття» цілі ніяк не досягали і навіть два виходи сам на сам у виконанні Прокопченка завершилися перемогою Віталія Неділька. Зрештою, збивши наступальний порив гостей, волиняни й самі створили два стовідсоткові моменти, коли на останніх хвилинах двічі на ударну позицію на лівому куті карного виходив Лопес, але обидва рази пробив повз ціль. А у доданий час, коли волиняни уже розслаблено догравали матч гості свого таки досягли. У простій ситуації захисники «Волині» не поспішали підбирати скинутий партнером м’яч, його тут же підхопив Прокопченко і забив другий гол. Перемога 3:2 й упевнені дії волинян довели, що команда, яка так ганяє лідера першолігових перегонів, здатна й на більше.

Прес-конференція після матчу волинян із "Закарпаттям" вийшла однобокою, адже представник гостей на спілкування з журналістами так і не прийшов, а самі ужгородці відразу після гри швиденько поїхали додому.

Віталій Кварцяний (головний тренер «Волині»):

- Сьогодні нам потрібно було вигравати з двозначною цифрою. Але футболісти настільки слабко розуміють, що від них хочеш, настільки вони «трясуни», настільки переживають за цей м’яч... Вже на останньому тренуванні я давав їм вправи, щоб футболісти 70-100 метрів обігравали фішки. Ведення, ведення, ведення... Ведення на високій швидкості. А сьогодні тільки один Кінаш зробив прохід на 15 метрів, віддав пас і ми відразу забили гол. Усі решта бояться цього м’яча як вогню - це проблема дитячої школи. Якщо хтось зі школи потрапить у фінал, вони туди не поїдуть, якщо виграють. Бо в них гри немає, діти б’ють по аутам. Я взяв з нашої школи в команду Марковця – 1993 року народження, Подригулю 92-го року, Циркуненко, Павлов, Жук, Карасюк – всі 91-го. Ніхто з них родзинку не показав. Поки Циркуненко єдиний заробляє «плюс». У нього поки не вистачає м’язової маси, але через два-три роки все буде. Всі решта настільки... бояться цього м’яча. Як навчили в школі – так і є. Це гравці, які навчені грати гарячково на результат. Виграють і вже не грають. Я це відчуваю, бо дивлюся усі ігри нашої школи. Вони не будуть грати в якісний футбол. Вони будуть пуляти м’яч, щоб зберегти цю перемогу. Інфарктна команда...

Пищур відіграв сьогодні за дві команди. Він забив п’ять м’ячів: два в свої ворота і три в чужі. Зробив пенальті і на останній хвилині в центрі втрачає на голому місці м’яч, розводить руками і нам забивають другий гол... Якість потрібна, немає у нас якості. Саме страшне, що ця молодь мене розчаровує. Не хочуть вони цю родзинку показувати. Чотири виходи один на один і б’ють відразу. Я даю завдання: завести м’яч у воротарський майданчик, а вони в карний бояться зайти. Що це за футболісти? Вони в карній зоні повинні грати. Грати у футбол. Задачі куди-небудь пульнути м’яча, повірте, ми не вчимо. Я втомився їм пояснювати любити м’яч, берегти м’яча, обігравати і згодом вирости у хороших гравців. І нічого з них не буде. Я розчарований грою страшно. Я бачив молодь, я бачив як талановита молодь грає. З них нічого не буде. Я їх тільки що усіх сварив і оштрафую. Майбутнє футболу у цих гравцях я не бачу. Вони завели мене страшно. Не хочуть грати. Вони повинні вигравати і показувати гру з м’ячем. Може б ми програли 5:4, але я побачив, що хлопці обіграють, грають з м’ячем, це мені подобається. А коли вони виграли, а завтра потворно зіграють з «Оболонню», то це буде дикий жах. Я туди дивлюся. Я їм довіряю, а вони бояться м’яча. Ось і вся радість.

- Віталій Володимирович, можливо у молоді перевантаження? За збірну часто грають...

- Які перевантаження? Ви ж бачите, Павлов музику не читає. Він не розуміє куди йому бігти і що робити. Він вхолосту бігає і не чіпляється за м’яч. Це фактор: футболіст талановитий чіпляється за м’яч. Він повинен відчувати. А йому йде передача і тільки тоді він просинається. Починає тоді бігти, починає його трусити, починає танцювати... і це постійно продовжується. Перший тайм ми грали фактично в десять чоловік. Яке перевантаження? Колись Буряк, Блохін грали за олімпійську, за національну, за дубль, за основний склад...

Фізично наша команди, ви бачили, що сильніше готова за «Закарпаття». Відчутно сильніше. І якби ми використали моменти, то голів було б мінімум шість. Просто боялися грати і припускалися помилок. Прості втрати м’яча, а на тренуваннях цього не буває. Виходять на гру - мандраж і все. Не хочуть.

Зараз ми працюємо в ощадливому режимі. Багато індивідуальної роботи, різні нестандартні вправи для розвитку. Для мене гра в один дотик – це страшно. Так є моменти, коли можна так грати. Але коли є простір потрібно на швидкості працювати з м’ячем. Та вони під час гри пуляють м’яча вперед, аж холод по шкірі йде...

- Чому не склалося добре зіграти в Охтирці і що ви очікуєте від гри з «Оболонню»?

- Я свою думку про Охтирку сказав на прес-конференції. Я сказав про суддю. Не йде мова, що він дав два пенальті, хоча від цього ми програли. Якщо ви дивилися, він з перших хвилин не давав грати. Суперники падали і кричали. А він свистить, хоча там взагалі нічого не було. Я проти свистків і нам, і ім. Ну я не знаю. Суддя повинен сидіти ось тут, на трибуні, а футболісти нехай собі грають. Розумієте. Він не дає грати ні їм, ні нам. Якби судді не свистіли, то там би рука відлетіла, там вухо відіграло. Це так, як повинно бути. Але це таке. Суперники нас боялися і збивали темп. Перші двадцять хвилин ми мали перевагу. Пропустили і відразу забили. Полянський проспав подачу. А потім Ковальчук «привіз» два м’ячі. Ну боїться він грати. Його не можна на поле випускати, а я його ставлю. Бо він луцький і я хочу щоб він заграв. Я йду на це і думаю, що він буде виконувати поставлені завдання, бо він тренований. На тренуваннях він все виконує, а в грі порушується ігрова дисципліна. Відбір, підкат, перехват, швидко назад, а він вийшов на перший тайм і не має жодної подряпини! І всі три м’ячі нам забили з-за нього. Коли суддя дав пенальті після криків рука-рука, у наших гравців порушилась віра в перемогу.

Вони не хочуть грати. Я кажу давайте підтягнемося до лідерів. Давайте. Але тут їм потрібно себе заставити. У них не та сила волі. Немає українських футболістів. Бачите хто шорох задає: Бангура і два бразильці. Українські футболісти ледь ходять, немає характеру. Заплатять великі гроші і все.

Я вам казав. У футбол грають Голодний, Злий і Мислячий. Ось Охтирка була голодна і зла. Бо якби вони не виграли, то все керівництво, всіх тренерів там би розігнали... Повірте що я ніколи так детально не працював, як працює з цією молоддю. Я і всі наші тренери. Як ми їм усе пояснюємо, проводимо заняття, показуємо, розказуємо. А їм не цікаво. Я дивлюся, а очі порожні. Не хочуть. А де знайти в Україні футболіста. Всі, котрі щось ледь-ледь вміють, вже на контракті в «Шахтарі», «Динамо», «Дніпрі», донецькому «Металурзі». Де їх взяти? У нас на Волині раніше було 90 тренерів, а зараз 106. Але жодного талановитого футболіста зараз на Волині немає. Ось Подригуля 92-го року і Марковець 93-го року. Він росте і думаю через два роки себе покаже. Щоправда він не голодний, але в якійсь мірі має злість і мозок. Тому 50% у нього є, а решту потрібно добавляти. Я думаю, якщо йому давати бутерброди без червоної ікри, а замість масла маргарин І трохи яловичини, щоб почувався впроголодь, тоді з нього щось може буде – щоб знав куди і чого прагнути. Циркуненко Павло злий, мислячий і голодний, бо худий. Йому потрібно потрійну порцію. У нас – як в армії, він їсть подвійну порцію, бо зріст два метри і розмір бутс 48-й. Я його люблю, бо він розуміє футбол.

Проте якби наша команда зіграла так, як грала на зборах, то ми виграли б із страшним рахунком. В Охтирці команда не така кваліфікована, «Закарпаття» краще набагато. А суддя той якби не судив, то ми б там ніколи не програли б. Навіть цією командою…

Хоча я надто згустив фарби. Вже починаю відходити. От я задоволений тим, що у нас сьогодні був характер. Ми молодою командою обіграли лідера - це не так просто. Я піду зараз цим піжонам потисну руку.

У нас дуже цікава команда, я вам скажу. Будемо працювати.

А з «Оболонню» буде все нормально - не переживайте. Якщо судді нас не будуть чіпати, то буде нормально. Ми розберемо гру і зіграємо, як потрібно. Витримаємо ігрову дисципліну і все буде добре.

Навколо сьогоднішнього матчу було дуже багато розмов, але я попередив усіх гравців, щоб вони не ганьбилися перед уболівальниками. Нехай ми програємо, але будемо грати. Раз ми сьогодні перемогли, значить ми сильніші.

Ви пам’ятаєте, що я хотів дограти виключно молоддю. Але подумалося про уболівальників. Вони хочуть перемог, щоб ми забивали м’ячі, щоб суперникам був опір і в Луцьку була б команда. Дітьми без досвіду, які ходять ще в школу і на перший курс інституту результату не буде. Ні в одній команді немає стільки молоді. В нас є потенціал. Є ще Гущин 91-го року народження, Приндета 93-го року, який ногу зламав. Він молодець, бо самий злий. Ото стрибнув і зламав ногу. Шкода, що він зараз пропускає. Так що я думаю, що якби ми не втратили очок 15 просто так, то зараз були б зверху. Ця молодь і в минулому році у нас була, просто не всі грали. А зараз трохи стріпонулись і вискочили на третє місце.

Рамон Лопес:

- Я думаю, що сьогодні гра команди, незважаючи на декілька помилок з нашого боку, була достатньо гарною. Особисто я задоволений як грою, так і результатом.

- Рамоне, однак у тебе особисто було три нагоди для взяття воріт суперника...

- Так сьогодні були моменти, але чогось трішки не вистачило для того, щоб зіграти краще і забити м’яч. Та я постійно працюю над покращенням своєї гри, намагаюся прогресувати. В Бразилії тренери від мене вимагали дещо іншого підходу до матчів. А у «Волині» я виконую значно більший обсяг роботи на полі. Так вимагає тренер. Сподіваюся, що скоро я додам у майстерності і не буду втрачати такі гарні гольові моменти.

- Що скажеш про уболівальників «Волині» після тих поєдинків, котрі ти провів у футболці луцького клубу?

- Наші фани добре згуртовані, гарно організовані та палко підтримують футболістів протягом матчу і це, безумовно, дуже нам допомагає, за що я й хочу висловити їм окрему подяку.

Володимир Ковалюк:

- Гра була важкою. Ми грали проти лідера і настроювалися тільки на перемогу. Нам цікаво поборотися за друге місце, хоча у нас і достатньо великий відрив від суперника у десять очок. Але наразі вже їх стало сім і нам у звітному матчі хотілося показати усе, на що ми здатні. Також ми сьогодні хотіли реабілітуватися в очах уболівальників за прикру поразку в Охтирці. Я думаю, що «Волинь» продемонструвала, на жаль, не найкращий футбол, але перемога – вона є завжди перемогою. Усі гравці дуже раді, що наш Сашко Пищур провів другий хет-трик у сезоні та наполегливо бореться за титул кращого бомбардира ліги, а уся наша молодь старалася і проявила характер. Звичайно, у нас ще багато браку, але від цього нікуди не дінешся, адже у нас дуже молода команда і тільки кілька досвідчених гравців. Тому завжди будуть помилки, однак ми будемо працювати над цим. Загалом усі задоволені, усіх вітаю з перемогою і, особливо, уболівальників, які нас палко підтримували.

Ярослав Кінаш:

- Ми прекрасно розуміли, що гра буде непростою. Незважаючи на лідируючі позиції «Закарпаття», завданням нашої команди була тільки перемога. Щоб продовжувати боротьбу за високі місця на фініші першості, втрачати очки ми не маємо права, і особливо – вдома. Нам вдалося провести два м’ячі на початку зустрічі і контролювати перебіг подій на полі у першому таймі. Як тільки ми пропустили гол, то відразу забили у відповідь. Крім того, мали достатньо гарних моментів для взяття воріт й надалі, але, на жаль, не використали їх. Вважаю нашу перемогу заслуженою і по грі закономірною.

- Олександр Пищур знову оформив хет-трик: один м’яч Сашко забив з пенальті, а два – з твоїх передач...

- Коли забиваєш сам, це, звичайно, приємно, але не менш приємним є й той факт, коли ти віддаєш гольову передачу. Так, у першому взятті воріт я подав з кутового і Олександр чітко пробив головою. А третій гол ми провели після швидкої атаки. Мені вдалося відібрати м’яч у суперника і віддали пас Жуку. Василь віддав мені передачу у вільну зону і я, увійшовши в карний, міг і сам завдати удару по воротах, однак помітив, що атаку на правому фланзі підтримує Пищур і, згадавши що він вже забив два м’ячі, віддав йому пас повз воротаря й Сашко оформив хет-трик…